- інтонаційність
- —————————————————————————————інтонаці́йністьіменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
інтонаційність
Смотреть что такое "інтонаційність" в других словарях:
інтонаційність — ності, ж. Абстр. ім. до інтонаційний … Український тлумачний словник
інтонація — ї, ж. 1) Ритміко мелодійний лад мови, послідовна зміна висоти тону, сили й часу звучання голосу, що відображає інтелектуальний та емоційно вольовий зміст мовлення. 2) Тон, манера або відтінок вимови, що виражають яке небудь почуття мовця, його… … Український тлумачний словник
модальність — ності, ж. 1) Граматична категорія, яка означає відношення змісту мовлення до дійсності й виражається за допомогою форм способу дієслова, інтонації, вставних слів і т. ін. 2) У логіці – характеристика судження залежно від встановлюваної ним… … Український тлумачний словник
запитальність — ності, ж. Інтонація запитання в голосі, в розмові … Український тлумачний словник
слух — I у, ч. 1) тільки одн. Одне з п яти зовнішніх чуттів, що дає можливість сприймати звуки за допомогою спеціального органа – вуха. || Здатність чути. || Здатність правильно сприймати музичні звуки різної висоти, сили, тривалості, тембру,… … Український тлумачний словник
і — I невідм., с. Дванадцята літера українського алфавіту на позначення голосного звука і . •• Ста/вити (поста/вити) кра/пку (крапки/) над і а) уточнювати сказане, не залишати нічого недомовленим; б) доводити до логічного завершення. II 1. (й), спол … Український тлумачний словник
речення — I р ечення я, с. 1) Граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки. •• Безособо/ве ре/чення речення, в якому головний член виражає який небудь процес або стан без віднесення його до … Український тлумачний словник
та — I див. той. II спол. єднальний. 1. Уживається для поєднання двох рівноправних синтаксичних одиниць; за значенням відповідає спол. і . 1) Поєднує однорідні члени речення. || Поєднує в інтонаційне ціле два слова, що виражають єдине поняття або коло … Український тлумачний словник
чи — I спол. 1) розділ., перев. повторюваний. Уживається при поєднанні однорідних членів речення і частин складнопідрядного речення для позначення того, що з ряду перелічуваних предметів, явищ і т. ін. можливий тільки один. || Уживається для вираження … Український тлумачний словник
декламація — ї, ж. 1) Мистецтво виразного читання літературних творів, зокрема віршів. || Те саме, що декламування. 2) перен. Манера говорити штучно піднесено; пишномовні слова, промови. •• Музи/чна деклама/ція а) співвідношення мови й музики у вокальних… … Український тлумачний словник
